УЗБЕЦЬКА МОВА
належить до тюркських; державна в Узбекистані, мовці мешкають також у Казахстані, Туркменії, Таджикистані, Киргизії, Афґаністані та Китаї; староузбецька (чаґатайська) книжна мова XV ст. (творчість А. Навої), була далека від живої розмовної; сучасна літературна у. м. сформувалася на поч. XX ст. на базі говірок Ташкента і Фергани; писемність на араб., потім лат., з 1939 на рос. графічній основі.