СОНЕТ
старовинна канонічна форма вірша, яка виникла в Італії у XII ст. (Данте, Петрарка); с. складається з двох 4-рядкових строф, переважно описово-розповідних, та двох терцетів лірично-філософського характеру; в укр. поезії вперше з'явився у 1830 (переробка О. Шпигоцьким вірша Сапфо), пізніше форму с. розробляли романтики А. Метлинський, Л. Боровиковський, М. Шашкевич, у ХХ ст. Д. Павличко.