СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
історично-географічна обл. у пн.-сх. частині України; територія Харківської, Сумської, пн. Донецької та Луганської обл., пд.-сх. частини Воронезької, пд. Курської та більшості Білгородської обл. Рос. Федерації; територія заселена ще в добу раннього палеоліту; кінець IX ст. у складі Київської держави; XVI ст. під владою Московського царства; основна маса переселенців козаки, селяни, духовенство, що тікали від пол. шляхти; звільнені від сплати податків з метою економічного освоєння краю та охорони пд. кордонів; зберігалися козацькі привілеї й самоврядування; діяли монастирі, школи, Харківський колегіум, засновані фортеці Харків, Суми, Охтирка, Острогозьк перетворилися у XVIII ст. у торгово-ремісничі центри; 1765 Маніфестом Катерини слобідські козацькі полки були ліквідовані; 1765 створена Слобідсько-Укр. губернія з центром у Харкові; 1789 ліквідована та увійшла до складу Харківського намісни