РАЛО
найдавніше сільськогосподарське знаряддя для оранки землі (без відгортання борозни); у Європі відоме з бронзової доби; на етнічній території України відоме з кінця I тис. до н.е.; використовувалося р. 2 різновидів: однозубе (безполозове та з полозом) і багатозубе; безполозове р. складалися з довгої (до 4 м) жердини (стебла), яка правила і за дишло, і за гряділь, до потовщеної частини якої кріпили ральник під кутом 35-40° до землі і чепіг, ручку, якою утримували знаряддя під час оранки; р. з полозом було зручніше в роботі, відрізнялося від безполозового розташуванням ральника та способом з'єднання його зі стеблом. Починаючи з часів Київської Русі, р. пройшло еволюцію від простіших типів до своєрідних культиваторів.