ПСАЛТИР
одна з книг Старого Заповіту, що складається з 150 молитовних піснеспівів, псалмів; назва походить від псалтиріон - струнного інструменту, у супроводі якого виконували псалми; євр. назва Сифер Тегіллім (Книга хвали); поставав упродовж Х-II ст. до н.е., є квінтесенцією орієнтальної мудрості, лірики й дидактики, сума старозаповітного богослов'я у високопоетичній формі; укладання П. приписують ініціативі та авторству Давида (згідно з гебрайським текстом - бл. 73 псалмів, за Септуаґінтою - 84), а також Асафа, Кораха, Мойсея, Соломона та ін.; вел. вплив на світову культуру; інтерпретації укр. мовою Т. Шевченка, І. Пулюя, І. Огієнка та ін.