ПОЗИТИВІЗМ
I
напрямок у філософії XIX-XX ст., який вимагає, щоб пізнання спиралося на факти, які можна перевірити в досліді, відмови від метафізики, в науці надання переваги експериментам та індуктивним методам, заперечення пізнавальної вартості норм і оцінок (О. Конт, Д. Мілл, Г. Спенсер); гол. тези розвинув неопозитивізм (логічний емпіризм).
II
соціально-політичний та літературно-публіцистичний рух 1863-90, що протиставляв романтизмові віру в наукові досягнення, культ праці, орієнтацію на економічний та культурний прогрес; розвиток журналістики, публіцистики, тенденційної літератури на тогочасну тематику, літературної критики; з літератури п. розвинувся напрямок реалізму.