ПЛАЦЕНТА
I
у рослин, вирости тканин, на яких кріпляться насінні зачатки в зав'язі квітки.
II
орган, що поєднує зародок зі стінкою матки під час зародкового розвитку ссавців; утворена з частини плоду (напр., зародкові оболонки, хоріон) і частини матки (напр., слизова оболонка); утримує плід у матці, за її допомогою відбуваються осн. фізіологічні процеси плоду (харчування, дихання, виділення).