ПЛАТОН
бл. 427-347 до н.е., грец. філософ, учень Сократа, засновник філософської школи Академії; проголошував, що дійсний світ являє собою недосконалий відбиток реально існуючого світу досконалих ідей, прототипів речей; пізнання є пригадуванням душею (анамнезіс) вродженого знання про ідеї; запропонував концепцію ідеальної держави; значно вплинув на розвиток філософії; праці П. переважно написані у формі діалогів, до найбільш відомих належить: Апологія Сократа, Федон, Бенкет.