ОРАНТА
(лат. Та, яка молиться)
один з іконографічних варіантів образу Богоматері, що сформувався в середньовіччі; Богородиця зображена на повен зріст, із розведеними та піднятими до рівня обличчя руками. Тип О. сягає ранньохристиянських розписів у Рим. катакомбах. У IХ-ХIII ст. О. набула поширення в монументальному живописі, іконах Візантії та Київської Русі; у системі розпису купольних храмів О. займала місце в консі центральної апсиди.