НОРМАНИ
назва, під якою були відомі у Зх. Європі скандинави, котрі чинили у VIII-XI ст. численні далекосяжні (морями та ріками) грабіжницькі, торговельні, колонізаційні походи; від IX ст. на завойованих землях вони засновували держави; н. із території теп. Норвегії нападали на острови пн.-сх. частини Атлантичного о., узбережжя Шотландії та Ірландії, заселили Ісландію, досягли берегів Ґренландії та Пн. Америки; данці чинили напади на Францію (заснували Нормандське герцоґство) та Англію (у IX ст. захопили частину її земель, у 1016 Канут Вел. завоював усю Англію), шведські н. («варяги»), мандрували на Русь, до візантійських та араб. володінь; у XI ст. романізовані н. з Нормандії завоювали Пд. Італію, 1066 підкорили Англію (Вільґельм I Завойовник).