НАТУРАЛІЗМ
I
напрямок педагогічної думки, який вимагає пристосування виховної діяльності до природного і фізичного розвитку дитини.
II
філософський погляд, згідно з яким дійсність можна зрозуміти, звернувшись до природних причин, пояснюючи сукупність явищ дією законів природи.
III
літературний напрямок, що сформувався у Франції в 2-й полов. XIX ст.; основоположником і теоретиком н. був Е. Золя; проявився головним чином у прозі й драмі; постулат науковості творчого методу (обмеження літературного вимислу, документалізм, природний детермінізм в зображенні літературного героя), інспірований теоріями Ч. Дарвіна та І. Тена; автентизм, гостре зображення суспільних контрастів, песимістично-фаталістичне забарвлення творів; гол. представники: Ґ. де Мопассан, Ґ. Гауптманн, Г. Ібсен, А. Стріндберґ, Т. Драйзер, в укр. літературі вплив н. відчутний у прозі І. Франка; натуралістичні тенденції, що полягали у точному, майже фотографічному наслідуванні природи, виявилися у мистецтві різних часів.