МАГНІТ
елемент із магнітнотвердого матеріалу (напр., сталі, намагніченої до стану насичення), джерело постійного магнітного поля; кожний м. має 2 різнойменні полюси (т.зв. пд. та пн.), навколо яких поле є найсильнішим; м. бувають брускові, тороїдальні, у формі підкови та ін.; використовуються у компасах, електрогенераторах, двигунах, гучномовцях, мікрофонах, замках тощо.