КУБА
I
африк. держава в межиріччі Касаї та Санкуру (теп. ДРК); утворилася наприкінці XVI ст. як федерація майже незалежних невел. держав; розквіт у XVII ст. (зокрема, оригінальна художня творчість); ослаблена, наприкінці XIX ст. підкорилася бельгійцям, згодом у Бельгійському Конґо.
II
держава у Вест-Індії, на острові К., у складі Вел. Антильських островів. Низинний острів, на сх. г. Сьєрра-Маестра вис. до 1974 (Туркіно); карстові явища; клімат вологий тропічний, циклони; ліси, савани, мангрові хащі. Населення іспан. походження (70%), мулати, чорношкірі, китайці; католики, протестанти, послідовники синкретичних релігій, атеїсти. У економіці переважає державний сектор; вел. закордонний борг; сільське господарство: цукрова тростина (3,6% світового виробництва), олійна пальма, банани, кава, зернові, фруктові дерева, тютюн; тваринництво, вівчарство; рибальство; видобуток руд нікелю (5% світового видобутку), нафти, руди заліза, міді, марганцю, хрому; цукроварна, тютюнова, хіміч., машинобудівна, корабельна, паперова промисловість; обслуговування туристів (понад 400 тис. щороку); транспорт переважно автомобільний; гол. центри та морські порти: Гавана, Сантьяґо-де-Куба, Ґуантанамо. Історія. Острів