КРІПАЦТВО
феодальна залежність селян, яка випливала з використання ними ґрунтів, що перебували у власності феодала; передбачало неповну особисту власність феодала на селян-кріпаків; в Україні існувало від часів Київської Русі, практично ліквідоване на більшості території у середині XVII ст., відновлене на Лівобережжі та Слобожанщині 1783, проіснувало до 1861; на Зх. Україні ліквідоване 1848; своєрідною формою к. була заборона укр. селянам-колгоспникам у 30-50-х ХХ ст. залишати земельні ділянки без дозволу адміністрації та переселятися у міста.