КАРАЇМИ
(самоназва карай, давньоєвр. читці)
народність, що невел. групами живе в Україні (Кримська АР, Одеська, Миколаївська обл., райони м. Луцька та Галича), Литві (Тракай, Панєвєжис); в Україні 1230 осіб; мова - караїмська, кипчацької групи тюркських мов, існує 3 діалекти: пн. (тракайський), галицький і кримський; віруючі переважно караїмісти (виникла у VIII ст. єресь ортодоксального юдаїзму, яка спирається на Старий Заповіт і відкидає Талмуд). У VIII-X ст. у складі Хозарського каганату; в XI-XIV cт. переважно у Криму, особливо фортеці Чуфут-Кале. До Литви та Зх. України потрапили як полонені під час укр.-литовсько-татарсько-турец. воєн і компактно оселилися. За матеріальною, духовною культурою і побутом близькі до татар або до населення, де проживають; використовують євр., лат. і кириличне письмо, яким записані релігійні тексти, світська література і фольклор.