КАБАЛА
теософський напрям в юдаїзмі; розвинувся в XII-XIV ст., гол. чином, серед євреїв Іспанії; витоки у містичній традиції юдаїзму; спирався на теорії еманації, місіонізму, магії чисел і відшукування в Біблії прихованого сенсу; гол. твір Зогар; редукування к. до магії призвело до ототожнення її з ворожінням на картах чи на руці.