ЗВУК
I
найменша частинка звукової форми мови, яка артикулюється при певному сталому положенні органів мовлення; розрізняють голосні та приголосні з.
II
пружні хвилі, які поширюються в речовинному середовищі (у повітрі зі швидкістю бл. 340 м/с); людина чує з. частотою від 16 до 20 000 Гц; з. меншої частоти називається інфразвуком, більшої - ультразвуком, ще більшої - гіперзвуком; джерелом з. є тіла, що коливаються (напр., струни, мембрани) або завихрення повітря.