ДОНЕЦЬК
обл. центр України, у верхів'ях р. Кальміус; 1,1 млн. мшк.; залізнично-шосейний вузол, аеропорт; вел. індустріальний центр гірничого регіону, осередок Донецько-Макіївського промислового вузла (50% випуску товарної продукції - вугілля, яке продукують 21 підприємство, металургійна, металообробна, машинобудівна галузі); науковий осередок (6 вузів, у т.ч. унів., музично-педагогічний інститут, Донецький науковий центр НАНУ); театри (у т.ч. опери та балету, філармонія); в межах Д. бл. 30 водосховищ і ставів, загальною площею бл. 600 га. Виник у 1869 як робітниче селице при металургійному заводі Д. Г'юза; стрімкий розріст, перевага пролетарського населення, русифікація; з 1918 рад. влада; під час II Світової війни великі руйнування, відбудований; наприкінці 80-х - 90-і вел. шахтарські страйки.