ДІАСПОРА
(від грец. слова діаспора - розсіяння)
розсіяння різними країнами народу, вигнаного з батьківщини чужинцями, вперше поняття д. вжите щодо євр. народу, вигнаного римлянами у I ст. н.е. з Палестини і розсіяного по теренах Рим. імперії; укр. д. утворилася переважно внаслідок сталінських депортацій та міграцій часів II Світової війни, умовно поділяється на сх. (Росія 4,3 млн., Казахстан 900 тис., Молдова 600 тис., Білорусь 300 тис., Узбекистан 150 тис., Киргизія 100 тис. мшк. укр. походження) і зх. (США 2 млн., Канада 800 тис., Бразилія та Арґентина по 400 тис., Австралія та Франція по 40 тис., Велика Британія 30 тис., Німеччина 25 тис. мшк. укр. походження); частина українців віддавна мешкає на територіях, які після II Світової війни увійшли у межі державних кордоні