ГУЦУЛЬЩИНА
край укр. верховинців, гуцулів, що займає в пд.-сх. частині укр. Карпат частину Галичини, Буковини, Закарпаття, в сточищі рік Прута з Черемошем і Серетом, горішньої Сучави, горішньої Надвірнянської Бистриці та горішньої Тиси. Пд. і пн. межі Г. утворюють перші вищі хребти й різко звужені долини рік. Пд. межа проходить вододільними хребтами Ґорґанів, Чорногори й пн. схилами Чивчинських гір; пн. етнографічна межа пролягає лінією Зелена-Делятин-Яблонів-Пістинь-Косів-Кути-Вижниця, іноді межі Г. ширять аж до Коломиї, Надвірної, Солотвини й Монастирчан; на зх. гуцули заселяють усю долину Прута по Делятин і Долину Надвірнянської Бистриці; сх. межа Г. - лінія Вижниця-Берегомет-Мигове-Банилів-Підгірний. Деякі гуцульські етнографічні прикмети мають кілька румунських сіл на Мармарощині. Г. до 1770 входила до складу Туреччини-Молдавії, Польщі, Угорщини; згодом до Австрії й Угорщини; 1920-39 до Румунії, Польщі й Чехо-Словаччини. Н