ВІННИЦЯ
обл. центр України, м. на берегах Пд. Бугу при впадінні у нього правої притоки Вишні та лівої - Віннички; 381 тис. мшк.; підприємства машинобудування (тракторних агрегатів, інструментів, радіоелектроніки, підшипників), хіміч., легкої, деревообробної, харчової промисловості; залізнично-шосейний вузол; 5 вузів (у т.ч. політехнічний інститут); комплекс будівель XVII ст. Мури (у т.ч. дерев'яний домініканський монастир із собором, печерами та вежею, єзуїтський монастир із храмом, колегіумом та келіями), дерев'яна Микільська церква (1746). Вперше згадується 1363 як фортеця, заснована князями Коріятовичами для оборони від татар; у XVI-XVII адміністративний центр пол. Брацлавського воєводства; 1651 оборона козаків полковника Богуна; 1750 здобута гайдамаками; з 1795 у складі Рос. імперії; 1919 осідок командування УГА, 1920 - уряду УНР; з 1932 - обл. центр.