ВІЙТ
1. один з керівників органів місцевого самоврядування в середньовічній Німеччині, Вел. князівстві Литовському, Польщі та Україні; у містах на маґдебурзькому праві в XIV-XVIII ст. очолював лаву, виконував адміністративні та судові функції; спершу призначався власником міста, влада була спадковою, з часом міста стали викуповувати війтівство, і посада в. перетворилася на виборну; у Козацькій державі XVII-XVIII ст. обраного в. затверджувала гетьманська влада; посада в. у селах України зникла у XVIII ст., а в містах після скасування маґдебурзького права на поч. XIX ст.; 2. в Галичині за австр. часів начальник громади; в Зх.. Україні у 20-30-х ХХ ст. управитель волості.