ВАСИЛІЯНИ
1. ченці католицького ордену, організованого за статутом, укладання якого церковна традиція приписує богослову Василеві Великому (IV ст.), котрий упорядкував форми церковного життя Візантії, зокрема, в Каппадокії; виник у XVI ст. в Іспанії, у XVII ст. монастирі в. поширилися у Пд. і Центр. Європі; 2. член чернечого греко-католицького Чину (ордену) св. Василя Великого (ЧСВВ), що виник внаслідок монастирської реформи митрополита Й.-В. Рутського (1617) на засадах правил Василя Великого; провадили широку просвітницьку та видавничу працю; від середини ХIХ ст. до 1946 діяли в Галичині, Закарпатті та діаспорі; у рад. часи діяльність заборонена; теп. 9 монастирів та кілька станиць, генеральна капітула перебуває у Римі, найвідоміший осередок в Україні - монастир у Крехові (постав на поч. XVII ст.).