БУНЧУК
1. військова регалія, що складалася з палиці з кулею, вістрям або ін. прикрасою на верхівці, до якої прикріплювали волосся турів чи коней та дві, як правило, срібні, китиці; використовувався у деяких кочових племен та народів, у Туреччині, Польщі, Росії (ознака влади козацьких отаманів); в Україні в XVII-XVIII ст. регалія гетьманів, за збереження якої відповідав генеральний бунчужний; 2. у військових оркестрах особливий музичний інструмент з дзвіночками, прикрашений волоссям з кінських хвостів.