АНАФОРА
(грец., дослівно піднесення)
1. стилістична фігура, що полягає в повторенні тих самих звуків, складів, слів чи навіть синтаксичних конструкцій на поч. суміжних речень, віршових рядків чи строф, буває звуковою, лексичною, синтаксичною, строфічною, ритмічною тощо; 2. грец. назва кульмінації, ядра, найбільшого таїнства Божественної Літургії - Приношення Спасительної Євхаристійної Жертви Нового Заповіту.