ІСТИНА
1. у філософії узгодження, адекватність змісту дійсному станові речей (класична дефініція і. у Арістотеля); тотожність і. з буттям (і. онтологічна) чи погодження з якоюсь визнаною основою чи нормою (некласичні дефініції і.); 2. в логіці характеристика судження, яка служить йому тільки тоді, коли в дійсності є саме так, як це судження проголошує.