Твардовський, Казимір Єжі Адольф
Твардовський, Казимір Єжі Адольф (1866, Відень - 1938) - польськ. філософ, засновник Львівсько-варшавської логіко-філософської школи, вчитель кількох поколінь польськ. філософів. У 1886 - 1889 рр. студіював філософію у Віденському ун-ті у Брентано. Подальшого підвищення професійного рівня набув у Відні під керівництвом Зіммермана. У 1891 р. захистив докт. дис. , у 1894 р. габілітувався. Ця праця вважається однією з найважливіших у його науковому доробку. Невдовзі, у листопаді 1895 р., Т. отримав звання нроф. на філософському відділенні Львівського ун-ту, з яким від того часу був незмінно зв'язаний аж до виходу на пенсію у 1930 р., але й після того залишався у статусі почесного нроф. Був також докт. Honoris Causa Варшавського (1929) і Познанського (1930) ун-тів. Спрямовував дослідження філософії як науки, що визначає цілі, доступні науковому аналізу. Т. зосередив увагу насамперед на аналізі психічного розуміння пізнавальних актів, вбачаючи в психології засади філософії. У львівський період відійшов від психологізму, а висунуті ним у той час нові ідеї близькі до філософії науки й відносяться (чи дотичні) до абсолютизму в теорії істини й аксіології, розробки основ теорії мови й теорії понять. Т. справив вирішальний вплив на відновлення стилю і методу занять філософією у Польщі шляхом заснування міжнародно визнаної філософської школи; на виховання визначних філософів, які просунули далі працю в галузі філософії і логіки на кафедрах польськ. ун-тів; утворення у Львові Польськ. філософського тов-ва (1904) і ж. "Ruch Filozoficzny"; на ініціювання з'їздів польськ. філософів, з яких перший відбувся у Львові у 1923 р.

Основні твори: "Уявлення і поняття" (1898); "Шість лекцій про середньовічну філософію" (1910); "Філософські статті і трактати" (1927); "Вибрані філософські твори" (1956).
Ч. Гломбік