Сюнь Цзи
Сюнь Цзи (Сюнь Куан, Сюнь Цин) (бл. 313 до н.е. , держава Чжао, сучасна провінція Шаньсі - бл. 238 до н.е. ) - давньокит. філософ, представник конфуціанства. Зазнав впливу легизму, даосизму та моїзму. Автор 23 із 32 розділів трактату "Сюнь-цзи". Вчення С.Ц. є філософською обробкою етико-соціальної доктрини Конфуція. Воно асимілювало ряд елементів інших філософських систем і становить ідейний синтез найбільш відповідних кит. суспільству III ст. до н.е. філософських ідей. Основа вчення С.Ц. полягає в тезі про споконвічно недосконалу природу людини. Але вона підлягає виправленню через спрямовані зусилля, виховання та освіту, дотримання доброго та відкидання злого. Керівництво "темпераментом" людини (творінням ці - як орієнтованого духу людини) необхідно здійснювати за допомогою ритуалу (лі), основний принцип якого зводиться до соціальних та етичних відмінностей, що засновані на непорушній ієрархії. Вчення С.Ц. значно вплинуло на подальше формування філософської думки Китаю, зокрема на розвиток матеріалістичних тенденцій.