Філософський енциклопедичний словник
спокута
СПОКУТА - один із фундаментальних етичних принципів, вироблених людством. Ідея С. ґрунтується на припущенні, що людина внаслідок своєї недосконалості і невиправно гріховної природи може свідомо чи несвідомо чинити зло, відступати від блага, впадати у гріховність і розбещеність. Але в той же час людина повинна мати надію спокутувати грізс. зменшити наслідки свого злочинства^Саме на ідеї С. ґрунтується більшість з етичних релігійних норм і вимог. С. є знаком і проявом розкаяння, свідченням того, що грішник (чи злочинець) визнає свою провину і бажає змінити становище (тобто відновити стан рівноваги, порушеної якоюсь дією або ж бездіяльністю) Н. еобхідність С. пов'язується не тільки з етичним вибором окремої особистості, а й із С. (розкаянням) однієї держави стосовно іншої, уряду держави перед скривдженими і невинно постраждалими від репресій та ін. У сучасній дипломатії акція вибачення з боку представників держави є формою С.В. Заблоцький
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: спокута


матиме такий вигляд: Що таке спокута