слово
СЛОВО - структурно-семантична одиниця мовної свідомості, що характеризує фрагменти людського досвіду, результати засвоєння навколишньої дійсності й має провідну опорну функцію в утворенні речення. Як одиниця мови, С. виступає єдністю значущого знака (фонетичний склад) та позначуваного (значення, денотат, смисл), але в кожному окремому випадку ця єдність не є жорстко закріпленою. У процесі розвитку мови С. здатне змінювати своє основне значення, надавати інших відтінків смислу, а те, що означувалось цим С., може позначатись іншим. Тому поряд із фонетичним складом С. (зовнішня форма) виділяють його внутрішню форму, що, на відміну від позначуваного, виступає як схема функціювання С. у системі мовної свідомості і "дає напрям думки" (Потебня). С., що має точне, фіксоване значення, визначається як термін. Як феномен культури С. виконує репрезентативну, онтологічну, ейдетико-логічну (художню) та інші функції у моделюванні смислових відношень.