Риккерт, Генріх
Риккерт, Генріх (1863, Данциг - 1936) - нім. філософ; навчався у Фрайбурзі та Гайдельберзі. Його філософські погляди зазнали впливу Фіхте, Гегеля, Канта та найбільше - Віндельбанда, який був одним із засновників Баденської (або Гейдельберзької) школи неокантіанства. Головна ідея цієї школи - про засадничу роль цінностей в епістемології, що була трансформована у філософії Віндельбанда у тезу про принципову відмінність наук про природу та наук про культуру, - знайшла подальший розвиток у розрізненні Р. чотирьох сфер буття. Перша сфера охоплювала чуттєві об'єкти і становила предмет науки. Друга - це сфера об'єктів культури - історії, мистецтва, моралі та ін. Осягнути ці останні об'єкти можливо тільки шляхом розуміння, а не раціональних узагальнень. Розрізнення перших двох сфер ішло у річищі поділу Віндельбандом наук на номотетичні (вивчають закони природи) та ідеографічні (або індивідуалізуючі). Р. вважав, що обидві сфери ціннісно залежні, але друга - більшою мірою, ніж перша. Третя сфера, що її вирізнив Р., утворювала певне підґрунтя (т. зв. "профізичну" реальність) для чуттєвих та культурних об'єктів. Четверта - охоплювала сферу метафізичного буття.

Основні твори: "Об'єкт знання" (1892); "Науки про культуру і науки про природу" (1899); "Проблема філософії історії" (1905); "Гейдельберзька традиція у німецькій філософії" (1931); "Фундаментальні проблеми філософії, методології, онтології, антропологи" (1934).