Ризький, Іван Степанович
Ризький, Іван Степанович (1759, Рига - 1811) - рос. філософ, проф. і перший ректор (від 1805 р., за винятком 1807 р., до смерті) Харківського ун-ту. Навчався у Псковській та Троїце-Сергієвій семінаріях. Викладав філософські та інші дисципліни у семінарії, пізніше (1786 - 1799) - у Петербурзькому кадетському корпусі. Секретар святійшого Синоду (1801), акад. рос. АН (1802), докт. філософії (1807). Автор одного з перших в Росії підручників з логіки (1790), посібника з риторики (1796), ґрунтовного (в 3 кн. ) викладу "теорії словесності" (1806 - 1811). Логіка Р. - це критичне осмислення та потрактування творів X. Вольфа, Баумейстера, Гольмана. За Р., метою логіки є вивчення правил, які забезпечують досягнення та поширення істини. Аналізуючи докладно роль мови і слова в процесі пізнання, Р. наголошував, що мова необхідна людині для повідомлення іншим своїх думок, тобто акцентував увагу на комунікативній функції мови. Р. - сучасник Канта, але в естетиці - речник докантівського періоду; в естетичних міркуваннях спирався насамперед на концепцію Буало, творчість Ф. Вольфа, Дидро, Жерара, на естетику рос. просвітницького класицизму.

Основні твори: "Умослів'я, або мислинева філософія" (1790); "Досвід риторики..." (1796); "Вступ до словесності" (1806); "Наука віршотворення" (1811).