монада
МОНАДА (грецьк. μονάζ від μονάδοζ - одиниця, неподільне) - найпростіша, неподільна єдність, першопочаток, основа явищ. Термін "М." вживається у філософських системах Піфагора, Бруно, Кузанського. Вчення про М. як абсолютно прості, непротяжні духовні сутності, що є універсальними першоелементами буття, є центральним у філософи Ляйбніца, який створив спеціальне вчення - "монадологію". У сучасній філософії поняття, близькі за змістом до М., використовуються представниками філософських напрямів, що дотримуються принципу плюралізму. Близькими за змістом до поняття "М." є поняття "субстанційний діяч", "особа", що позначають динамічні духовні "істоти", які становлять "живе" буття. Ці поняття вживають в ученнях персоналізму та інтуїтивізму.