Лесевич, Володимир Вікторович
Лесевич, Володимир Вікторович (1837, с. Денисівна, Полтавщина - 1905) - філософ-позитивіст. Навчався в Петербурзькому інженерному училищі та в Академії генерального штабу, служив на Кавказі. Після виходу у відставку (1864) відкрив у себе на батьківщині школи для селян з укр. мовою навчання. Мав тісні зв'язки з народницьким рухом, за що відбував заслання до Сибіру. У різний час співпрацював у ж. "Отечественнне записки", "Русское богатство", "Русская ммсль". Деякі публікації підписував псевдонімом "Українець". У межах позитивізму погляди Л. еволюціонували від захоплення ідеями Конто до беззастережного прийняття філософії Авенаріуса. Л. розробив вкрай релятивістську теорію пізнання, яка з необхідністю вела до емпіріокритицизму. Головну заслугу емпіріокритизму Л. вбачав у розробці теорії пізнання, яка отримала своє завершення у виробленні поняття "чистий досвід", що, в свою чергу, остаточно позбавило філософію її необґрунтованих зазіхань на роль науки. Функцію філософії Л. вбачав у синтезі наукового знання.

Основні твори: "Нарис розвитку ідей прогресу" (1868); "Спроба критичного дослідження першоначал позитивної філософії" (1877); "Листи про наукову філософію" (1878); "Що таке наукова філософія" (1891).