Лавджой, Артур Онкен
Лавджой, Артур Онкен (1873, Берлін - 1962) - амер. філософ. Освіту отримав у Каліфорнійському та Гарвардському ун-тах; проф. ун-ту Джона Гопкінса в Балтиморі (1910 - 1938). Виявляв філософську зацікавленість до епістемології та історії ідей. В галузі епістемології обґрунтував дуалізм, частково базуючись на вченні Локка про первинні (властиві речам) та вторинні (наслідок дії речей на суб'єкт) якості. Іншим джерелом поглядів Л. на дуалізм був критичний реалізм, філософське кредо якого було викладене у праці "Нариси з критичного реалізму" (1920) групою амер. філософів (Дрейк, Лавджой, Пратт, Роджерс, Сантаяна, Селларс, Стронг). Розбіжності у групі сконцентрувалися навколо тлумачення проблеми чуттєвих даних. Л., зокрема, обстоював дуальність чуттєвих даних (безпосереднє сприйняття об'єкта) та самого об'єкта, водночас наполягаючи на думці, що між ними не існує нездоланної прірви. Л. - засновник ж. "The Journal of the History of Ideas" ("Журнал історії ідей"). У галузі історії ідей його увага зосереджувалася на двох тематичних напрямах - "ланцюг буття" та примітивізм. Перший напрям виходив із "принципу повноти" Платона й охоплював різноманітні прояви ідеї про необхідність здійснення усіх можливостей буття (ієрархічний універсум буття у середньовічній філософії, принцип достатньої підстави Ляйбніца та ін. ). Осердям примітивістського напряму в історії ідей є ідея спрощеності, що у працях Л. має різноманітне тлумачення, тяжіючи до ідеалізації минулого, пошуків "золотої доби" у пізнанні, політиці тощо.

Основні твори: "Про деякі новації у новому реалізмі" (1911); "Бунт проти дуалізму" (1930); "Примітивізм та споріднені із ним ідеї в античності", у співавт. (1935); "Великий ланцюг буття" (1936); "Нариси з історії ідей" (1948).