Кампанелла, Томмазо
Кампанелла, Томмазо (1568, Калабрія - 1639) - італ. філософ. Член домініканського ордену (од 1582 р.). За підтримку антиаристотелівських ідей К. був звинувачений у єресі (1591); згодом ув'язнений за звинуваченням у підготовці повстання проти ісп. панування у Калабрії. Основні праці написав у в'язниці (1599 - 1626). У1629 р. був звільнений, позаяк його визнали душевнохворим. Згідно з К., єдиним безсумнівним фактом є відчуття власного існування, що й становить основну підвалину нашого досвіду і знання в цілому. У межах знання найнадійніше - це знання внутрішнє (notitia innata). Реальність включає і увесь світ, і Бога. Доказом цього є, по-перше, те, що людина сприймає себе як частину великого цілого (Всесвіту); по-друге, як мудру, сильну і сповнену любові істоту, але в обмеженому розумінні, тому повнота цих властивостей притаманна лише Богові. "Місто Сонця" К. зобразив, наслідуючи багато в чому Платона: спільна власність на майно, державне контролювання народжуваності; провідне становище класу охоронців, які є одночасно і філософами, і жерцями. У розумінні майбутнього К. тяжів не так до "комуністичної утопії" (традиційне марксистське тлумачення), як до впровадження у світі духовного і політичного проводу Папи Римського та досягнення, зрештою, через щаблі вдосконалення людства "монархії Месії".

Основні твори: "Філософія сприйняття в доказах" (1596); "Місто Сонця" (1602); "Монархія Месії" (1633); "Філософія раціонального і реального" (1638); "Загальна філософія" (1638).