Філософський енциклопедичний словник
Епікур
Епікур (342, о. Самос - 270 до н.е. ) - давньогрецьк. філософ, народився в сім'ї вчителя. Близько 309 р. почав навчати філософії в Колофоні, Мітилені, Ламп саку. Заснована в 306 р. власна школа отримала назву "Сад Епікура" і проіснувала вісім століть. Систему філософських поглядів виклав у численних (понад 300) письмових творах і листах, а також у бесідах з учнями та друзями. З письмової спадщини Е. збереглися лише "Лист до Геродота" і "Лист до Піфокла", в яких викладені погляди Е. на природу; "Лист до Менекея", що містить думки з питань моралі; а також "Головні думки", де в стислій, виразній формі виражені наріжні ідеї вчення Е. Останнє поділяється на три частини: "каноніку" (теорію пізнання), "фізику" (натурфілософію) й етику. Основною метою філософії Е. є, на відміну від представників класичної давньогрецьк. філософії, не приріст нового знання, а опанування людиною мистецтва жити гідно, забезпечувати спокій своєї душі та зберігати духовну стійкість; протистояти також страху смерті, різноманітним стражданням і пристрастям. Е. джерелом знання вважав чуттєві сприйняття.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: Епікур


матиме такий вигляд: Що таке Епікур