Булгаков, Сергій Миколайович
Булгаков, Сергій Миколайович (1871, Лівни - 1944) - рос. філософ, богослов, економіст, діяч екуменічного руху. Закінчив Московський ун-т (1894); працював у Києві (1901 - 1906), Москві (1906 - 1918), Парижі (після еміграціїу 1923 р.). В духовній еволюції Б. наявні три періоди: марксистський (1896 - 1900), релігійно-філософський (1901 - 1918), богословський (з 1919 р.). Попри захоплення марксизмом і членства в РСДРП, Б. був прихильником недоктринального, "часткового" соціалізму і мав осібну від ленінців позицію, схарактеризовану останніми як "легальний марксизм" і "ревізіонізм". На поч. 1900-х рр. у світогляді Б. відбулися значні зміни, що започаткували новий, релігійно-філософський, період його творчості. Б. відійшов від політичної діяльності і зосередився на розробці цілісної релігійно-філософської системи шляхом синтезу християнських принципів та філософії і науки. В богословських працях 20-30-х рр. Б. тлумачив софіологію як метафізичне вчення про причетність світу Богові. Розрізнення "небесного" і "земного" аспектів Софії, ототожнення Софії з природою Божою спричинилися до звинувачень Б. у модернізмі та єресі. Вчення Б. було засуджене постановами Московської Патріархії (1935) та Архієрейського Собору в Карловіцах (1936).

Основні твори: "Два гради: Дослідження про природу суспільних ідеалів" (1911); "Купина неопалима" (1927); "Про Боголюбство"(1933)та ін.