Баранович, Лазар
Баранович, Лазар (1620, Білорусія - 1693) - укр. церковний і громадський діяч, письменник і мислитель. Освіту здобув у КМА , у цьому ж закладі ряд років викладав поетику й риторику. У 1650 р. був призначений ректором академії, а від 1657 р. - Чернігівський архієпископ. Прихильник активного життя ченців та участі церкви в громадських справах, а також підпорядкованості укр. церкви Константинопольському патріархові. Організував Чернігівську колегію з латин, мовою викладання (1674), друкарню, де було видано біля 50 кн. церковнослов'ян., латин, йпольськ. мовами. Серед них і його власні твори. Б. - автор численних проповідей, орієнтованих на освіченого слухача, а також віршів, панегіриків, полемічних творів. За філософськими поглядами Б. - типовий представник Києво-Могилянської філософської школи, який у межах барокової схоластики поєднав елементи античних, патристичних, ренесансних, реформаційних вчень у їх укр. рецепції. Ідеалом досконалої людини вважав таку, що завдяки вірі й освіті із "зовнішньої", грішної, перетворилася на духовну, "внутрішню", людину М. ожливість гармонізації суспільних відносин і оновлення суспільства пов'язував із "перехрещенням" народу, під яким розумів масове освітнє і моральне вдосконалення. Таке досконале суспільство, на думку Б., мав очолювати ідеальний державний діяч - "філософ на троні".

Основні твори: "Меч духовний" (1666); "Лютня Аполлонова" (1671); "Труби словес проповідних на дні нарочиті" (1674); "Тріодіон" (1685).