Асмус, Валентин Фердинандович
Асмус, Валентин Фердинандович (1894, Київ - 1975) - рос. філософ, історик філософії, логік. Від 1914 р. навчався на історико-філологічному ф-ті Київського ун-ту, закінчив відділення філософії та рос. словесності. Докт. філософських наук (1940). Ст. наук, співр. Ін-ту світової літератури (од 1956) та Ін-ту філософії AH СРСР (од 1968). Засл. діяч науки РСФСР, лауреат Держ. премії (1943), перший з радянських філософів (і довгий час єдиний) дійсний член Міжнародного ін-ту філософії в Парижі. Один з небагатьох визначних спадкоємців дореволюційної філософської культури, який зумів розвинути її далі й цим синтезом старого й нового плідно ферментизувати філософську науку в СРСР. Основними напрямами науково-дослідної та викладацької діяльності були історія філософії, естетика і логіка. Після відновлення викладання та вивчення формальної логіки в СРСР опублікував першу в країні (після довгої перерви) кн. з логіки. А. - один з провідних кантознавців. Автор монографічних досліджень з історії філософії. Чимало філософів в Україні та за її межами вважають себе учнями А. - філософа за покликанням, глибокого дослідника та шанувальника класичної філософської спадщини.

Основні твори: "Діалектика Канта" (1929); "Логіка" (1947); "Декарт" (1956); "Філософія Іммануїла Канта" (1957); "Демокрит" (1960); "Німецька естетика ХУЛІ ст." (1962); "Проблема інтуїції в філософії і математиці" (1963); "Історія античної філософії" (1965); "Питання теорії та історії естетики" (1968); "Платон" (1969); "Іммануїл Кант" (1973); "Історико-філософські етюди" (1984).