ареопагітики
АРЕОПАГІТИКИ - релігійно-філософські твори, що вперше стали відомі у 533 р. під час релігійного диспуту між православними і монофізитами в Константинополі. Авторство їх приписують Діонісію Ареопагіту (І ст. н.е. ). Протягом століть А. мали значний вплив на філософсько-богословську думку Візантії і Заходу. У XV - XVI ст. Валла та Еразм Роттердамський довели їхню неавтентичність. Фразеологія й стилістика А., побутові реалії, що згадуються в контексті символічних тлумачень, сліди прямого використання неоплатонічних текстів Прокла, які були з'ясовані в кін. XIX ст. Кохом і Штигльмайром, дають змогу датувати твори V - VI ст. Деякі дані вказують на їхнє сирійське походження. Проте спроби ідентифікувати автора з конкретною особою поки що успіхів не мали. А. розвивають містичне вчення про Бога та його пізнання, про небесну й церковну ієрархію, апелюють до алегорії і є вищим щаблем християнського неоплатонізму.