антитеза
АНТИТЕЗА (від грецьк. άντιθεσιζ - протиставлення) - 1) У логіці - судження, яке суперечить тезі. А. є необхідною складовою частиною непрямого доведення. 2) В нім. класичній філософії - другий ступінь визначення думки, зміст якого становить категорія, протилежна вихідній, протиставлена їй (буття - небуття, необхідність - випадковість, явище - сутність та ін. ). А. дослідив Фіхте в понятті тріади, завершальною ланкою якої був синтез протилежних понять Ф. іхте належить ідея антитетичного методу - методу протиставлення. Самостійного значення цей метод набуває у тих мислителів (або в певний період їхнього розвитку), в яких домінуючою є критика попередніх вчень. Така антитетика характерна для критичної філософії Канта, особливо його вчення про антиномії, кожна з яких складається з двох положень - тези і А., але відсутній їхній синтез; для Фоєрбаха - в період, коли він розгорнув систематичну критику ідеалізму Гегеля, для деяких ранніх творів Маркса. Позитивна А. переносить акцент на синтез, поєднання протилежностей, негативна ж веде до відкидання однієї з них.