алегорія
АЛЕГОРІЯ (від грецьк. άλλοζ - інший; αγορεύω - говорю) - іносказання; тлумачення оповіді або тексту у розширеному або менш буквальному значенні. Застосування А. супроводжує філософію мислення ще з давніх часів. Так, софісти (V - IV ст. до н.е. ) широко вдавалися до А., зокрема тоді, коли розглядали різні міфологічні пояснення як засіб приховування концептуальної істини. Філон Александрійський (І ст. н.е. ) алегорично тлумачив Старий Завіт як попередній виклад ідей, що пізніше були розвинуті у давньогрецьк. філософії. А. спирається на певну культурну традицію і тяжіє до усталених форм виразу. Як один з важливих засобів поетичної мови, А. набула широкого застосування в багатьох видах та жанрах мистецтва, фольклорі, літературі. Представники різних художніх течій та напрямів, починаючи од часів Середньовіччя, в алегоричних образах втілювали свої уявлення про буття та виражали своє ставлення до людських та суспільних вад. Поняття А. близьке до поняття символу, але, на відміну від нього, є менш багатозначним.