агіографія
АГІОГРАФІЯ (від грецьк. άγιοζ - святий, γράφω - пишу) - література житій святих; жанр духовної біографії людей, по смерті канонізованих церквою, тобто офіційно віднесених нею до лику святих. Адресувалися житія, зазвичай, найширшому колу читачів, котрим мали явити певний моральний взірець, що втілював основні християнські ідеали в їх конкретно-історичному сприйнятті. Специфіку філософського змісту А. можна вбачати в тому, що релігійно-світоглядні настанови й положення теоретичного богослов'я втілюються тут у смислових вимірах індивідуального життєвого шляху людської особистості. Відтак філософічність А. полягає не стільки в прямій репрезентації тих або тих ідей, скільки в морально-духовній категоризації буття, запроваджуваній самим життєвим чином святого. Появу житійної літератури у Київській Русі - спочатку перекладної візантійської, а згодом і власної - датують здебільшого серед. XI ст. Основні пам'ятки А. Києво-руської доби - житія святих князів-страстотерпців Бориса і Гліба, Києво-Печерський патерик - не лише відбивали особливості давньоруської християнської духовності, а й через свою популярність значною мірою сприяли їх утвердженню в свідомості багатьох поколінь. До визначних пізніших пам'яток А., укладених укр. авторами, відносяться 4-томні "Четьї-Мінеї" св. Димитрія Ростовського.Т. Чайка