Ібн Рушд, Абу-аль-Валід Мухаммед ібн-Ахмед
Ібн Рушд (латинізов. Аверроес), Абу-аль-Валід Мухаммед ібн-Ахмед (1126, Кордова - 1198) - араб, філософ, лікар. Обіймав важливі державні посади, був суддею, виконував важливі дипломатичні місії З. ажив найбільшої слави як коментатор праць Аристотеля, тому упродовж доби Середньовіччя (і пізніше) був відомий здебільшого як Коментатор. До коментарів І.Р. схвально ставився Тома Аквінський, звертався до них у своїх творах. І.Р. вважав і Бога, і Всесвіт довічними, проте останній, на його думку, усе ж є результатом вияву Божої волі. Отже, світ довічний, але створений, у той час як Бог довічний, і сам є першопричиною всього сущого. Услід за Аристотелем І.Р. розрізняв активний та пасивний інтелект, вважаючи, що активний інтелект забезпечує людині входження до інтелігібельної реальності вічних сутностей, через подолання обмеженості та інерції інтелекту пасивного. За І.Р., окрема людина не є безсмертною у своїй індивідуальній подобі, а лише спроможна поєднатися з універсальним активним інтелектом. Цей висновок І.Р., що ґрунтувався на інтерпретації Аристотеля, став упродовж тривалого часу предметом суворої критики з боку ортодоксальних теологів і прихильників Аристотеля. І.Р. високо поціновував роль видатних філософів, пророків, містиків, завдяки яким людина дістає можливість бути причетною до трансцендентального світу вічних істин; вважав, що те, що є істинним в релігії, може бути хибним у філософії, і навпаки. Ця теза надала підстави для тлумачення І.Р. як попередника концепції двоїстої істини, хоча сам він не вживав цього терміну, не дав чіткого обґрунтування цієї концепції.

Основні твори: "Коментарі до категорій Аристотеля"; "Про Небеса; про Породження й Падіння"; "Про душу"; "Метафізика"; "Політика"; "Риторика"; "Коментарі" до "Держави" Платона"; "Про гармонію релігії і філософії"; медична енциклопедія - "Generalities" ("Загальні зауваги").