штивний
Шти́вний.1. Негнучкий. [Тодорика] був низького росту і обертався все цілим тілом, де вистачала не раз лише голову звернути. Штивна була у нього шия. І в цілості робив він погане враження; та що се мало до речі? Чоловік до всього звикає (Коб., Земля, 228).
2. Цупкий, твердий. 1. Колись убога жидівська сирота, ходила тепер у неділю і в свято в шелестячім штивнім шовку, а в її так званім салоні пишався дорогий фортепян (Коб., Земля, 348).
3. Непорушний, твердий, незгинний. Нараз виринула недалеко постать, розхилювала осторожно обома руками штивне море збіжжя і підійшла прямо до неї. Се був Михайло (Коб., Земля, 282)
// пол. sztywny - 1) жорсткий, твердий, 2) непорушний, незгинний, негнучкий, 3) перен. скутий, холодний, офіційний, вимушений (про стосунки)