Укр. літ. мова на Буковині
чин
Чин. Обов’язки, повноваження. Голови сих товариств поскладали свої чини, а головні збори вибрали їх поновно з виїмкою в. Чернецкого (Б., 1895, 12, 4); Проф[есор] тутешного учительского семинара п. Василь Сімович, який задля слабости пробував цілий рік на відпустці, обняв вже свій чин наново (Б., 1907, 44, 3)// порівн. пол. czyn - 1) вчинок, дія, 2) зобов’язання.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: чин


матиме такий вигляд: Що таке чин