ходити
Ходи́ти (о що?), безособ. Йтися (про щось), стосуватися (чогось). Отворюванє читалень для нас річ сьвята, бо нам справді ходить о просьвіту і добро народа (Б., 1895, 8, 3); Чи не треба б побільшити плату того дорадника з краєвого фонду, бо инакше годі припустити, що зголосить ся відповідний чоловік до перенятя уряду, о котрий ходить (Б., 1899, 35, 1); При вступнім іспиті руску дитину пустять, чи вміє що, чи ні, бо ж їм не о науку ходить, але о винародовленє; румуньскі бурси приймуть їх з отвертими раменами (адже в черновецкій румуньскій бурсі з третина вихованків -рускі діти) і за два-три роки така руска дитина стає найлютійшим ворогом свого руского імени (Б., 1907, 91, 1);● Мені ходить (о що?) -для мене має значення те, що..., мене непокоїть, я переймаюся (чим ?), я маю на увазі (що?). Мені лише про землю ходить, лише про землю. Все інше мені байдуже (Коб., Земля, 401); Та ймені не в голові реформувати, перевертати догори корінем цілий устрій середних шкіл. [...] Мені лиш ходить о те, щоб розвинула ся дискусия над наукою україньскої мови в середних школах (В. Сімович, Б., 1907, 151, 3)
// пол. chodzić (о со?), безособ. -стосуватися (чого?), йтися (про що?).