фіна
Фіна́. Похресниця. Санда випровадила маму аж до воріт. Переходячи їх, Зоя ще сказала: - Коли хто буде питати за мною, кажіть, я пішла до фіни, не всі потребують знати, куди мені дорога... (Коб., Вовчиха, 147)// рум. fin, fina - похресник, похресниця (хрещениця); бук. діал. фін, фіна - 1) похресник, похресниця, 2) для вінчальних батьків - подружжя (чоловік і жінка), при шлюбі яких вони були в церкві; порівн. фін, фіна, рум. -хресник, хрещениця у карпатських верховинців (СЧС, 529).