утлий
У́тлий. Кволий. Так з поля забирає ся [фосфорову] сіль в зерні, а не дає ся єї в гною. Ріля щораз більше убожіє в ту сіль і мусить через то родити мало, і то утлого зерна. Тому- то мусимо уживати штучних гноїв, що мають в собі фосфорову сіль, як суперфосфат і томасівка (Товариш, 1908, 229)// порівн. пол. wątły - слабкий, кволий, миршавий; укр. утлий, вутлий - 1) неміцний, благенький, старий, потертий, убогий, 2) слабкий, недорозвинутий (СУМ, III, 789); рос. утлый - 1) кволий, старезний, трухлявий, 2) убогий, мізерний